Четверг, 23.11.2017, 05:35

Анна Пучкова    Anna Puczkowa


Меню сайта
Календарь
«  Апрель 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Друзья сайта
Олег Рубанский

Журнал



Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Блог

Главная » 2011 » Апрель » 17 » Арт на фоні «поліського Стоунхенджу»
22:12
Арт на фоні «поліського Стоунхенджу»
Журнал "Джаз", №4(26), 2010 г.
 
У містечку Олевськ усе нагадує про поезію – навіть назва. Можливо, рядки і образи самі ростуть тут із землі, як прадавні древлянські вільхи. Таланти так само ростуть тут, наче дерева, і роз’їжджаються по світах: серед вихідців із цього містечка – відомі українські художники, поети, музиканти. Іще більше – невідомих, таких, що пишуть на самоті поліські пейзажі, складають вірші за рутинною сільською роботою, грають вечорами у місцевих гуртах…
Якби в Олевську не народжувались фестивалі, виставки та інші мистецькі події, їх варто було б вигадати. Одна з таких подій - арт-фестиваль «Творчий успіх», який відбувся у місті 27 червня 2010 р. Втім, арт-фестиваль – не один із звичних «фестів», у які занурюєшся відразу, щойно зійшовши з поїзда. Перш за все - давнє місто, яке саме по собі є і душею фестивалю, і ще одним його учасником.
Прогулянку Олевськом я радила б розпочинати з центральної площі міста, де мирно сусідствують два міські храми. Православна Свято-Миколаївська церква – гордість олевчан, кам’яна будівля XVI століття, яка пережила і владу Речі Посполитої, і дві Світові війни, і радянську антирелігійну політику. В наші дні церква має статус архітектурної пам’ятки, що охороняється державою. На іншому краю площі – зовсім новий костьол , збудований лише минулого року. Що б не казали – нова церква увійшла у міський пейзаж напрочуд гармонійно. Шпиль її височить над містечком і наче перегукується з найдавнішими зразками французької та німецької соборної готики. Тож навіть найвибагливішому туристові є чим замилуватись. Два храми, старий і новий – символ не лише взаємоповаги між вірянами в цьому куточку поліського краю, а й поєднання давнини та сучасності. Тисячолітня історія Олевська – це і його сутність, і своєрідний бренд, обліплений з усіх боків легендами, символами й топонімічними загадками. Назва, як вважають, прийшла від його засновника, древлянського князя Олега. Історики уточнюють: то був не той самий віщий Олег, який «мстився нерозумним хозарам», а Овруцький князь Олег Святославич, фігура менш відома, проте не менш діяльна. Непроста вдача древлянських князів - притча во язицех, відома завдяки шкільним підручникам. Що ж до сьогоднішнього Олевська, райцентру на півночі Житомирської області поблизу кордону з Білоруссю, - середньостатистичний українець, почувши про нього, обов’язково спитає, де це. Навіть той середньостатистичний, який саме в цю пору наминає багатства тутешніх лісів – чорницю та дрібну лісову суницю...
Помилувавшись дуетом олевських церков, варто прогулятись до живописних берегів річки Уборть. Хоча, звісно, найкращою прогулянкою по ній стала б подорож на байдарці. Назва Уборті походить від слова «борть» - рукотворне бджолине гніздо, що їх встановлюють в лісі для збирання меду. В давні древлянські часи багато таких споруд встановлювали по обидва береги річки. Втім, бортництво живе в цих краях і сьогодні: то тут, то там у лісі можна зустріти величезні дерев’яні діжки високо на деревах. Щоб пройти всі етапи створення однієї такої борті - правильно зробити її, встановити нагорі традиційним, "дідівським" способом та дочекатись, доки у ній оселиться рій - знадобиться близько півтора років.
Більш далека прогулянка знадобиться, щоб відшукати іще одну поліську дивину, позначену в туристичних путівниках як «Камінне село». «Хати», «садиби», «вулиці» в ньому (є навіть «церква» та «сільрада») – це вкриті мохом гігантські кам’яні брили, наче кимсь акуратно розкладені на 15 гектарах заповідного лісу. «В Олевському районі 60 населених пунктів, цей - 61-й», - жартує Юрій Халімончук, екскурсовод, з яким нам пощастило, журналіст, біолог за фахом. Щодо походження феномену цього «поліського Стоунхенджу», розповів Юрій, досі сперечаються вчені: валуни чи то приніс сюди льодовик, чи то вони є виходами на поверхню Українського кристалічного щита. Як би там не було, це місце вкрите легендами не менше, ніж його британський аналог. Народних версій історії виникнення «Камінного села» декілька, більшість із них сходяться на одному: причиною перетворення колись благополучного селища на каменюки стала… жадібність його мешканців. Варто пройтися до «околиці» села – можна побачити Божий камінь, і навіть забратися на нього по драбині. Переказують, що на цьому місці билися колись дві сили, біла та чорна. Як водиться, добро перемогло: нечистий був скинутий назад до пекла (виразна кам’яна борозна, що нагадує слід від диявольських кігтів), Господь же ступив три кроки та піднявся на небо (три заглибини в камені – «Божі сліди»). Є версії, які наводять на думки про мало не інопланетне походження феномену. Кажуть, камені, якщо роздивитися зверху, розкладені правильними колами, а на знімках із космосу взагалі видно, як вони світяться вночі… Чи вірити легендам, а чи не вірити – справа особиста. Насамкінець екскурсії Юрій продемонстрував нам іще одне «очевидне-неймовірне»: камінь, розколотий невідомою силою на чотири частини, і тріщини навхрест показують сторони світу точно за компасом. Що й казати – загадка, забезпечена на довгі роки і науковцям, і туристам.
Одна така прогулянка – і дух та настрій олевського арт-фестивалю «Творчий успіх» опанує вами ще до початку концерту. Червневий фестиваль в Олевську традиційно «прив’язується» до Дня молоді, який святкують чи не в кожному місті та містечку України по-своєму. Втім, тутешній День молоді відрізняється від інших якраз-таки дорослістю та зрілістю. Розпочинався він декілька років тому як звичайний рок-концерт, проте сьогодні на цій сцені – читання віршів, авторська пісня, розмаїта музика від джазу до поп-мотивів, потужний рок-захід під гаслом «Молодь за здоровий спосіб життя», презентація живопису та творів декоративно-прикладного мистецтва. Так само різноманітні й виконавці. Дитячі пісеньки на музику олевської вокалістки та композитора Тетяни Данюк співають на фестивальній сцені чарівні дітлахи – Людмила Хомутовська (с. Рудня-Хочинська) та Микола Охрімчук (м. Олевськ). Власну пісню, присвячену Великій Вітчизняній війні, виконує під баян Степан Яценко – сивий корифей, який працює в культурі з 1966 року. Із несподівано емоційними та жіночними віршами про кохання - журналіст районної газети Лариса Жабінець та директор Будинку культури с. Жубровичі Тетяна Біла. Зі своїми першими сценічно-виставковими кроками – творці-початківці шкільного віку: поет Григорій Федосенко, графік-абстракціоніст Тетяна Існюк, живописець Марина Козачок, а також піаніст-композитор Яків Мирончук. У своєму виступі юнак зізнався, що мріє про першу сходинку своєї творчої кар’єри – музучилище. А його світлі композиції в дусі Яна Тірсена ще раз запевнили: хлопець справді вірить у своє майбутнє.
День молоді в Олевську можна було б із чистою совістю відзначати як День молодих душею. Тим паче, що вікові розбіжності та «конфлікт поколінь» - речі тут, здається, незнайомі. Найкраще це підтвердила Аліна Борисовець, початкуюча рок-стар із селища Новобілокоровичі, юна вокалістка та авторка пісень. Разом із музикантами свого гурту «Новатор» вона вивела на сцену свого батька, знаного в цих краях музиканта та композитора, лідера групи «Пілігріми» Олександра Борисовця. «Найкращий саксофон району – мій татко!» - рекомендує дівчина. «Зіграємо, доню!» - їй в тон вигукує музикант. Алінині ж довговолосі однолітки радо підсвистували та відплескували не лише запальним рок-командам, а й гостям з Києва, майстрам жанру авторської пісні – харизматичному Олегу Рубанському, ліричній Інні Труфановій, зачарованому українським фольклором Володимирові Пушкіну…
Підсумки фестивалю в Олевську – успіх, і не лише творчий. Концерт та художню презентацію відвідали представники районної державної адміністрації та міської ради, що є приємним знаком: влада, яка цікавиться поезією, справжнім, щирим мистецтвом, певно, є небайдужою й до повсякденного життя городян, їх проблем та сподівань. Організатор фестивалю «Творчий успіх», завідувач відділу Культури і туризму Олевської районної державної адміністрації Діна Халімончук, результатом задоволена. Будучи одним із представників місцевої влади, Діна Вікторівна – не просто чиновник. Ця енергійна жінка, захоплена своєю подвижницькою справою, і сама є талановитою вокалісткою, одним із голосів місцевого ансамблю «Фарби» та чудовою піаністкою-викладачем. Саме такі люди – рушії культурних подій в українській «глибинці».
- Перший із традиційних заходів до Дня молоді у нас пройшов у 2006 році, - розповідає Д.Халімончук. - Це був рок-концерт за участі місцевих гуртів із Олевська та інших молодіжних груп Житомирської області. Подібні заходи в нас завжди проходили з успіхом: рокери охоче відкликаються, вони шукають спілкування, «тусовки». Ідея представити в Олевську й інші жанри з’явилася на рік пізніше. Цю ідею привіз із собою з Києва наш відомий земляк, автор-виконавець Олег Рубанський. У 2007 році він уперше виступив із сольним концертом тут, в олевському Будинку культури, а у 2008 році він долучився й до організації першого фестивалю авторської пісні, поезії та рок-музики. Разом із рок-гуртами на нашу сцену вийшли поети, композитори, музиканти різних жанрів. З минулого року ми поєднали концертну програму із презентаціями місцевих художників. А вигідним доповненням до картин стала, знов-таки, музика – джазові імпровізації дуету флейтистів, Олега та Гліба Рубанських. Тож можна сказати, що захід «доріс» до повноцінного арт-фестивалю.
- Чи є куди рости далі?
- Звичайно, ми плануємо збільшувати масштаби. Інтерес до фестивалю зростає, глядачів з кожним роком більшає. Сподіваємося, що в наступні роки вийдемо за межі одного фестивального дня та одного концертного майданчика. Щодо нашого співорганізатора Олега Рубанського, його мрією є організувати тут фестиваль у своєму улюбленому жанрі авторської пісні. Барди виглядали б доречно поряд із рок-виконавцями, адже авторська пісня – це, можна сказати, один з витоків рок-музики. У нас поки що небагато авторів, які працюють суто в цьому жанрі. Думаю, рано чи пізно в Олевську цим зацікавляться, з’являться нові молоді імена. Наша публіка потроху відкриває для себе цей світ завдяки гостям з Києва, в яких є чому повчитися. Можливо, коли-небудь авторська пісня навіть виділиться як окрема «гілка» фестивалю «Творчий успіх».
- Які ще культурні події відбуваються в Олевську?
- Наприкінці серпня у нас зазвичай проходить фестиваль естрадних виконавців «Зорі над Убортю». Минулого року в цей час в рамках фестивалю ми провели свято народної творчості «Поліське диво», де були представлені кращі колективи і виконавці самодіяльної творчості району. Крім того, постійно проходять виставки живопису, декоративно-прикладного мистецтва, фотоконкурси. Уже стало традицією проводити презентації місцевих художників. Наприклад, декілька разів до нас приїздила художниця Тетяна Міхно, яка народилася в Олевську, а тепер живе в Балаклаві. Минулого року вона привезла сюди вже персональну виставку, присвячену її рідному краю - Олевщині. Такі презентації роблять велику справу. Ми помалу привчаємо художників не лише показувати свою творчість публіці, а й знайомитися між собою, обмінюватись досвідом. Можливо, з часом художники нашого краю навіть об’єднаються у творчу спілку.
- Хто стає учасниками цих заходів? Чи доводиться шукати таланти, чи вони знаходяться самі?
- Пошук талантів – це якраз одне із завдань працівників райвідділу культури. Разом зі спеціалістами і методистами відділу ми їздимо по селах, відвідуємо огляди художньої самодіяльності. Також ми контактуємо з дитячими гуртками загальноосвітніх шкіл, тісно співпрацюємо з Олевською музичною школою. Викладач школи Тетяна Данюк, яка займається з дітками вокалом, часто виступає зі своїми учнями на наших заходах. А викладач класу гітари Анатолій Бочковський сам є виконавцем пісень, а також виступає з олевським гуртом «Третій Гетьманат», який є частим гостем наших рок-концертів. У «глибинці» можна несподівано побачити і цікавих поетів, і обдарованих музикантів. Буває, що просто зустрінеш людину на вулиці, познайомишся – а вона, виявляється, і вірші пише, і щось майструє, і займається малюванням. Взяти, наприклад, художницю Наталію Коваль, яка цього року на фестивалі виставила свої роботи з бісеру та лози. Я її зустріла випадково: просто зайшла після роботи в магазин, а вона в цей момент принесла туди свої роботи, щоб показати подругам. Я познайомилася з нею, розпитала, хто вона і звідки, запросила взяти участь у нашому фестивалі. Наталія спочатку соромилася. А коли побувала на наших заходах, подивилася, як інші художники презентують свою творчість – і тоді зважилася, що дало змогу багатьом олевчанам помилуватися її чудовими роботами.
- Багатьом юним талантам ви дали можливість уперше побачити сцену, чи не так?
- І не лише юним, а часом і дорослим. У нас є багато досвідчених виконавців - це викладачі музики, працівники культури. Але в основному, наша робота направлена на пошук цікавих, самобутніх самодіяльних артистів. Мало знайти цих людей, треба ще вміти переконати їх вийти та заявити про свій талант. Зрозуміло, що перший крок – найважчий. Лише величезне бажання може допомогти побороти сумніви. До того ж, життя в селі – це завжди багато турбот і обмаль часу на творчість. Зате коли людина зважується на презентацію чи виступ, вона отримує багато чого: і самореалізацію, і підтримку друзів, родичів, колег, і стимул для подальшого розвитку. На ці заходи приходять інші творчі люди, щось беруть для себе, і згодом також зважуються показати свою творчість. Це кропіткий процес. Мають пройти роки, щоб у місті завирувало справжнє культурне життя.
- А як реагує на ці заходи глядацька аудиторія Олевська?
- Аудиторія – це наш «головний біль». Олевчани в останні роки відвикли бути глядачами. Був період, коли наших людей привчали не до концертних залів, а до свята на площі. А що можна почути на площі? Музику переважно естрадну, не завжди якісну, під яку добре потанцювати чи випити чарку. Наш районний Будинок культури,що «переступив» вже 70-річний поріг, це прекрасне місце з просторою, затишною залою, і у ній варто частіше збиратися. Дуже приємно, що нинішній фестиваль відвідали представники з райдержадміністрації та міської ради. Голова райдержадміністрації Олевська Микола Андрійович Харченко та його заступник Олександр Станіславович Ковальчук у справах державних знайшли місце для нашого арт-фестивалю. І не просто прийшли та відкрили його, а залишилися на концерті майже до кінця. У своїх виступах вони віднайшли багато теплих слів для учасників концерту. Мудрі ті керівники, які приділяють культурі багато уваги, тому що розуміють: прийде в занепад культура – не зможуть жити благополучно і наша країна, і наш народ. Тож, як бачите, сподіваємося на подальше збільшення наших прихильників і талановитих учасників, і всім бажаємо творчих успіхів!
Справді, хочеться побажати успіху як талантам Олевська, так і ентузіастам, які ними опікуються. Арт-фестиваль «Творчий успіх» наче «привітався» з іншою датою, дорогою для серця меломана: 4 липня – 109-та річниця видатного американського «провінціала» Луї Армстронга. Уродженець віддаленого куточка американського півдня, він став одним із найвідоміших творців джазового мистецтва і витягнув свій Нью Орлеан із розміреного провінційного забуття…
Які ще імена вкине до світової мистецької скарбнички старовинний древлянський Олевськ?
Анна Пучкова
Фото: А.Пучкова, В.Пушкін

Просмотров: 683 | Добавил: PaniAnka | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: